У грудні 2013 року на о. Балі (Індонезія) відбулася дев'я- та Міністерська конференція Світової організації торгівлі (далі – СОТ), яка ознаменувала чер- говий етап переговорного процесу щодо ключових питань регулювання та розвитку світової торгівлі. Значен- ня конференції та досягнутих домов- леностей для окремих держав – чле- нів та СОТ у цілому є досить вагомим, оскільки після напружених дванадця- ти років переговорів у рамках Дохій- ського раунду СОТ держави – члени СОТ нарешті досягли бажаного кон- сенсусу з низки ключових питань по- рядку денного. Утім, багато найваж- ливіших питань все ще залишаються невирішеними.

У результаті Міністерської конфе- ренції був прийнятий так званий пакет Балі, у рамках якого можна виділити чотири групи питань, а саме: сприян- ня торгівлі, сільське господарство та бавовна, питання розвитку і рішення щодо процедурних питань роботи СОТ.

Сприяння торгівлі

Найважливішим досягненням прове- деної Міністерської конференції стало погодження тексту Угоди про сприян- ня торгівлі (далі – Угода), підготовка якої тривала понад дев'ять років. Основною метою Угоди є впрова- дження дієвих механізмів пришвид- шення митного оформлення това- рів, зменшення корумпованості та бюрократизму, збільшення обсягів торгівлі й помітне здешевлення руху товарів.

Нагадаємо, що статті V, VIII та X Генеральної угоди з тарифів і торгів- лі 1994 містять загальні положення щодо сприяння торгівлі. Проте вони занадто широкі та не конкретизовані, а тому недостатні на практиці, щоб за- безпечити реальне спрощення про- цедур митного оформлення товарів. Текст Угоди складається з двох роз- ділів, заключних положень та Додатку 1 (формат повідомлення про надання допомоги країнам, що розвиваються). Розділ І Угоди містить загальні ма- теріальні та процесуальні положення, спрямовані на значне підвищення транспарентності діяльності, пов'я- заної з митним оформленням това- рів. Зокрема, стаття 1.1 Угоди містить обов'язок держав – членів СОТ публі- кувати інформацію про процедури ім- порту, експорту та транзиту, форми необхідних документів, правила кла- сифікації та митної оцінки товарів, роз- міри мит і зборів, правила походження товарів, обмеження щодо імпорту та експорту, що діють у державі, відпові- дальність за недотримання процедур, пов'язаних з імпортом, експортом або транзитом товарів, а також процедури оскарження рішень національних ор- ганів із питань митного оформлення товарів. Важливо, що така інформація може бути опублікована мовою дер- жави – члена СОТ. Проте на відміну від положень статті 1.1 Угоди стаття 2.2 визначає окремі види інформації, які мають бути опубліковані в мере- жі Інтернет однією з трьох офіційних мов СОТ (англійською, іспанською або французькою). До такої інформації належать: дані про процедури імпор- ту, експорту та транзиту, включаючи інформацію про процедури оскаржен- ня рішень національних органів, кон- тактна інформація довідкових пунктів (enquiry points), а також форми доку- ментів, необхідних для імпорту, екс- порту або транзиту товарів.

Серед інших положень Угоди та- кож необхідно виділити обов'язок дер- жав – членів СОТ створювати умови для електронної сплати мит і зборів при здійсненні імпортно-експортних операцій (стаття 7.2), пришвидшену процедуру митного оформлення швид- копсувних товарів (стаття 7.9), обов'я- зок членів СОТ розробити єдині митні стандарти задля зменшення кілько- сті документів, які можуть вимагати- ся під час митного оформлення това- рів (стаття 10) тощо.

Угода також містить окремі поло- ження про товари в транзиті. Зокрема, відповідно до статті 11 Угоди держа- ви-члени не повинні встановлювати окремі збори для транзиту товарів, ок- рім тих, що пов'язані з транспортними або обґрунтованими адміністративни- ми витратами. Також щодо товарів у транзиті повинен застосовуватися ре- жим найбільшого сприяння, тобто ста- тус транзитних товарів не має слугува- ти підставою для менш сприятливого ставлення до таких товарів, аніж до імпортованих або експортованих то- варів. Більше того, Угода містить ре- комендацію щодо створення окремої інфраструктури для товарів у транзиті. Розділ ІІ Угоди містить основні поло- ження щодо спеціального та диферен- ційного режиму, який застосовується до виконання зобов'язань зі сприяння торгівлі країнами, що розвиваються, та найменш розвиненими країнами. Зокрема, Угода передбачає, що реалі- зація відповідних зобов'язань залежа- тиме від потенціалу зазначених кра- їн, які можуть самостійно визначити строк перехідного періоду для їх ви- конання. Розвинені країни зобов'яза- лися надавати допомогу країнам, що розвиваються, та найменш розвине- ним країнам для виконання останніми зобов'язань за Угодою. Така допомога має бути направлена на модернізацію інфраструктури, навчання працівни- ків митниці, а також передбачається виділення коштів на будь-які інші потреби, пов'язані з імпле- ментацією Угоди.

У цілому прогнозується, що економічна вигода від імпле- ментації Угоди для світової економіки становитиме від 400 млрд до 1 трлн доларів США за рахунок зменшення варто- сті торговельних операцій на 10–15%.

Текст Угоди має бути затвер- джений на Генеральній Раді СОТ до 31 липня 2014 року. Для набрання чинності Угода повинна бути ратифікована, як мінімум, двома третинами членів СОТ.

Сільське господарство, у тому числі питання торгівлі бавовною

Питання сільського господар- ства були та залишаються до- сить важкими для переговорів у рамках СОТ, оскільки для кож- ної держави-члена ці питання є надзвичайно чутливими з точ- ки зору продовольчої безпеки, розвитку та підтримки сільсько- го господарства загалом. На Мі- ністерській конференції було прийнято низку документів, що стосуються наведених нижче питань торгівлі сільськогоспо- дарськими товарами.

Адміністрування тарифних квот

У праві СОТ система тариф- них квот передбачає, що пев- на частина товару може бути ім- портована з низькими митами в рамках відповідної квоти, піс- ля вичерпання якої товар імпор- тується вже з вищими митами. На Міністерській конферен- ції в Домовленості про поло- ження щодо адміністрування тарифних квот на сільсько- господарські товари, визна- чені в Статті 2 Угоди СОТ про сільське господарство, було встановлено, що адмініструван- ня тарифних квот на сільсько- господарські товари є імпорт- ним ліцензуванням та підлягає регулюванню не лише згідно з Угодою СОТ про сільське гос- подарство, але й відповідно до Угоди СОТ про процедури ліцен- зування імпорту, що забезпе- чить прозоріше адмініструван- ня таких квот.

Крім того, на Міністерській конференції розглядалося пи- тання можливої протидії злов- живанням тарифних квот, а саме їх невикористанню, що є додатковим бар'єром у торгівлі. Домовленість встановила про- цедури, відповідно до яких мож- на визначити випадки невико- ристання відповідної тарифної квоти без належної комерційної причини. Зокрема, країна-ім- портер може запитати у приват- них операторів, які володіють невикористаними правами на тарифні квоти, чи будуть вони готові передати такі права ін- шим потенційним користува- чам. Держави – члени СОТ по- винні повідомляти про рівень використання тарифних квот (fill rate). Крім того, у Додатку А до Домовленості передбачені механізми передачі прав на ви- користання тарифних квот. На- приклад, якщо впродовж пер- шого року моніторингу рівень використання тарифних квот становить менше 65% або дер- жава-імпортер не інформує про таке використання, це питання може бути розглянуте в Комі- теті із сільського господарства за участі всіх заінтересованих держав-членів.

Загальні запаси для цілей продовольчої безпеки

Головним досягненням Мініс- терської конференції у сфері продовольчої безпеки стало Міністерське рішення про за- гальні запаси для цілей продо- вольчої безпеки. Рішення перед- бачає, що держави-члени будуть утримуватися від оспорюван- ня в рамках системи вирішен- ня спорів СОТ дотримання кра- їнами, що розвиваються, їхніх зобов'язань відповідно до ст.6.3 та 7.2(b) Угоди СОТ про сільське господарство щодо підтримки, яка надається основним тради- ційним продуктам харчування (traditional staple food crops) від- повідно до програми із забез- печення продовольчої безпеки. На практиці це означає, що країни, які розвиваються, мо- жуть використовувати існую- чі програми із забезпечення продовольчої безпеки, навіть якщо розмір підтримки переви- щує 10% від вартості загально- го сільськогосподарського ви- робництва такої країни. Однак лише за умови дотримання пев- них вимог, зокрема, відповідна країна, що розвивається, повин- на повідомити Комітет із сіль- ського господарства про те, що існує порушення або ймо- вірність порушення умов Уго- ди про сільське господарство, спричинене програмами про- довольчої безпеки, а також на- дати інформацію щодо програм із забезпечення продовольчої безпеки та ін.

Загальні послуги

Міністерське рішення про за- гальні послуги передбачає, що певні урядові програми підтримки сільського господар- ства належать до так званого зеленого кошика, тобто до доз- волених програм, визначених у Додатку 2 Угоди про сільське господарство, та є абсолютно законними заходами відповід- но до права СОТ. Рішення серед таких програм називає про- грами фінансування, які сто- суються земельної реформи та харчової безпеки, зокрема від- новлення земель; збереження ґрунтів та управління ресур- сами; управління засухами та боротьбу з повенями; програ- ми зайнятості сільського насе- лення та ін.

Експортна конкуренція

Міністерська декларація про експортну конкуренцію стосу- ється в основному експортних субсидій.

Держави – члени СОТ запев- нили, що вони й надалі скоро- чуватимуть експортні субси- дії та інші заходи, які мають еквівалентний ефект, а вико- ристовувані експортні субси- дії будуть нижчими від рівня, встановленого в окремих зо- бов'язаннях країн-членів. Такі заходи названі «експортною конкуренцією». Держави та- кож зобов'язалися проводи- ти прозорий моніторинг усіх форм експортних субсидій та щороку здійснювати обговорен- ня цього питання в рамках Ко- мітету із сільського господар- ства. У додатку до Декларації міститься запитальник, який може бути надісланий Секрета- ріатом СОТ для отримання до- даткової інформації з питання експортної конкуренції, серед таких питань, зокрема, вимога надати інформацію щодо експортних субсидій, фінансування експорту, про- довольчої допомоги.

Питання бавовни

Міністерське рішення щодо бавовни передбачає, що результати попередніх міністерських конференцій (насампе- ред Гонконгської Міністерської кон- ференції 2005 року, яка закріпила, що експортні субсидії щодо бавовни не по- винні надаватися, а розвинені країни дозволять безмитний та безквотний ім- порт бавовни з країн, що розвивають- ся) повинні виконуватися на практиці. На цьому особливо наголошували так звані країни Групи С-4 (Чад, Малі, Бе- нін та Буркіна-Фасо). Держави – члени СОТ зобов'язалися продовжити здійс- нювати прозорий моніторинг питань щодо торгівлі бавовною, а також роз- глядати такі питання в рамках Консуль- тативного рамочного механізму щодо бавовни, заснованого Генеральним директором СОТ у 2004 році.

Питання розвитку

Покращення торговельних перспек- тив для країн, що розвиваються, ста- ло ледь не найголовнішим питанням переговорів у рамках Дохійського раунду, оскільки після завершення Уругвайського раунду новостворена СОТ зазнала шквалу критики нібито за створення правил гри для розвинених країн та ігнорування проблем країн із нижчим рівнем розвитку. Найбільшу увагу питанням розвитку було приді- лено на восьмій Міністерській конфе- ренції СОТ у Женеві 2011 року, проте через складність зазначених питань (передусім через неготовність розви- нених держав надавати фінансову до- помогу менш розвиненим країнам) жодних суттєвих домовленостей тоді не було досягнуто. Уже за результата- ми Міністерської конференції на Балі Женевські домовленості з питань роз- витку нарешті знайшли своє закріплен- ня у міністерських рішеннях.

Безмитний та безквотний режим торгівлі для найменш розвинених країн

У Міністерському рішенні про безмит- ний і безквотний доступ на ринок для товарів найменш розвинених країн держави – члени СОТ підтвердили, що найменш розвинені країни мають пра- во на безмитний та безквотний режим експорту. Багато країн вже імплемен- тували рішення щодо запроваджен- ня такого режиму, а ті країни, які ще не запровадили такий режим для, як мінімум, 97% товарів із найменш розвинених країн, взяли на себе зо- бов'язання щодо подальшого розши- рення безмитного та безквотного до- ступу для таких товарів на свої ринки.

Преференційні правила походження товарів

Не менш важливим досягненням для найменш розвинених країн є Мініс- терське рішення про преференційні правила походження товарів. На сьо- годні основна проблема полягала в складності застосування преферен- ційних правил походження товарів, у результаті чого переваги, надані най- менш розвиненим країнам, фактично нівелювалися. Тому під час перегово- рів основна увага була зосереджена на методології визначення достатності обсягу переробки товару.

Прийняте Міністерське рішення про преференційні правила походження то- варів визначає наступні можливі ва- ріанти визначення достатності обсягу переробки товару, а саме: 1) критерій доданої вартості, виражений у відсо- тках; 2) зміна тарифної класифікації; 3) спеціальні вимоги щодо процесу пе- реробки товару.

Щодо критерію доданої вартості (ad valorem) держави – члени СОТ визнали, що найменш розвинені країни мають обмежені виробничі можливості, тому такі країни зберегли право користуван- ня преференційним режимом навіть якщо товар, що експортується із най- менш розвиненої країни, має частку іноземних факторів виробництва до 75% від доданої вартості товару.

До того ж держави – члени СОТ ви- знали, що кумулятивний метод є важ- ливим компонентом односторонніх торговельних преференцій. Такий метод дозволяє двом і більше держа- вам – учасникам преференційної схе- ми спільно виконувати вимоги щодо переробки товару. Таким чином, де- кілька найменш розвинених країн – учасників преференційної схеми або найменш розвинена країна та дер- жава, яка надає торгові преференції в односторонньому порядку, можуть кооперувати для виготовлення това- рів. Виготовлений у результаті куму- лятивної схеми товар вважатиметься таким, що походить із найменш роз- виненої країни.

Звільнення від виконання зобов'язань щодо торгівлі послугами

Найменш розвинені країни залиша- ються тимчасово звільненими від ви- конання зобов'язань щодо торгівлі послугами (service waiver). Першочер- гово стаття IV Генеральної Угоди з тор- гівлі послугами (далі – ГАТС) визна- чає, що найменш розвинені країни мають спеціальний пріоритет, проте щоб такий пріоритет був ефективно реалізований, необхідним є комер- ційне використання такого тимча- сового звільнення від зобов'язань за ГАТС. Важливою є технічна допомога для створення інституційного потен- ціалу найменш розвинених країн для розвитку можливостей торгівлі послу- гами. На додаток, розвинені країни та країни, що розвиваються, мають ви- значити сектори, щодо яких вони мо- жуть надати преференційний режим торгівлі послугами для найменш роз- винених країн.

Механізм моніторингу

Насамкінець, держави-члени дійшли згоди у питанні моніторингу за вико- нанням положень щодо надання спе- ціального та диференційного режиму країнам, що розвиваються. Обгово- рення цього питання почалося ще у 2002 році. Загалом Угоди СОТ міс- тять близько ста положень щодо спе- ціального та диференційного режиму для країн, що розвиваються. Однак їх реалізація не завжди є ефективною на практиці. Відповідно до Міністер- ського рішення про механізм моніто- рингу за дотриманням спеціального та диференційного режиму погодже- ний механізм моніторингу передбачає зустрічі та інші засоби для контролю за дотриманням зобов'язань щодо на- дання спеціального режиму для кра- їн, що розвиваються. У випадку вияв- лення проблем або недоліків у рамках механізму мають розроблятися реко- мендації для відповідального органу СОТ, який має їх імплементувати для усунення виявлених недоліків.

Інші рішення

На Міністерській конференції також було прийнято декілька рішень, що стосуються роботи СОТ у цілому та не належать до процесу переговорів у рамках Дохійського раунду.

Найбільш знаковим серед них ста- ло Міністерське рішення про непору- шення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі – Угода ТРІПС) та ситуативні скарги. Згід- но з Рішенням держави – члени СОТ погодилися не звертатися до систе- ми вирішення спорів СОТ у випадку, коли держава застосувала захід, який не суперечить положенням Угоди ТРІПС, але призводить до втрати очіку- ваних прав та переваг за Угодою ТРІПС. Міністерським рішенням про ро- бочу програму щодо електронної ко- мерції держави-члени погодилися не застосовувати імпортні мита до елек- тронних транзакцій.

Також міністри домовилися в по- дальшому працювати над торговель- ними питаннями так званих малих економік (держав, частка яких у сві- товій економіці надзвичайно малень- ка). Комітет СОТ з питань торгівлі та розвитку повинен розробити відпо- відні рекомендації для Генеральної Ради, зважаючи на пропозиції малих економік. Крім того, держави-чле- ни підтвердили свої зобов'язання за програмою «Допомога торгівлі» (Aid for Trade), спрямовані на покращен- ня умов торгівлі в країнах, що розви- ваються, а також погодилися надалі вивчати питання взаємозв'язку тор- гівлі та передачі технологій і розроби- ти рекомендації для підвищення рів- ня технологічного розвитку країн, що розвиваються.

Підсумовуючи, варто зазначи- ти, що рішення, схвалені на Мініс- терській конференції на Балі, є важ- ливими для спрощення торгівлі між державами-членами. Утім, ще зарано переоцінювати їх значення. Насампе- ред ці рішення є можливістю віднов- лення активних переговорів у рамках Дохійського раунду, однак повному відновленню все ще заважають склад- ні питання переговорів і кардиналь- но протилежні погляди на них різних держав – членів СОТ...

The content of this article is intended to provide a general guide to the subject matter. Specialist advice should be sought about your specific circumstances.